Поради у вихованні

Оволодіння одними з виховних порад, які тут наводяться, може потребувати чималих зусиль, оволодіння іншими – прийти природним чином. Деякі з цих навичок стануть для вас проблемою, але при цьому легко підкоряться вашому чоловіку, й навпаки. Проте позитивний момент полягає в тому, що у процесі їх набуття ви усвідомите, що по-справжньому важливо для дитини, а що є другорядним. І, нарешті, після того як ви оволодієте цими десятьма базовими навичками, ви припините турбуватися про несуттєве, станете прекрасними батьками, будете радіти за своїх дітей.

Зробіть світ дитини цілісним

Майже ніщо в житті не є важливішим за формування у дітей віри в себе та впевненості у власних силах. Саме ці якості допомагають їм опановувати й інші необхідні вміння.
Впевненість у собі значною мірою ґрунтується на відчутті безпеки й стабільності навколишнього світу. Коли людина сприймає свій світ як цілісний і передбачуваний (у правильному розумінні цього), їй значно легше знайти в ньому своє місце. Тому батькам важливо зробити все можливе, щоб ключові складові світу дитини були надійними, зрозумілими та послідовними.

Водночас необхідно підтримувати позитивну самооцінку дитини. Частіше підкреслюйте її добрі риси замість критики, нагадуйте, що вміння гідно приймати поразку важливіше, ніж завжди бути найшвидшим чи найспритнішим. Переконуйте її, що вона здатна досягти більшого, ніж сама очікує від себе, і що ви щиро вірите в її можливості.

Демонструйте дітям чарівництво

Важко зрозуміти, чому багато батьків охоче підтримують віру дітей у Діда Мороза (інколи через обставини або страх осуду з боку інших батьків у школі), але водночас майже не показують їм інших проявів чарівності.
Проте диво є невід’ємною складовою дитинства — воно дарує перепочинок від виснажливої реальності, тягаря відповідальності та обмежень дорослого світу. До повноліття ми маємо виховати дітей, поступово ознайомлюючи їх із реальністю, обов’язками та відповідальністю. Але водночас нам варто всіма можливими способами якнайдовше зберігати в їхньому житті відчуття дива.

Надайте дітям особистий простір

Перша й найважливіша умова для того, щоб діти могли відчувати магію, — це «чисте полотно». Вони й самі вміють творити дива — їм лише потрібно, щоб дорослі не заважали їхній уяві. Малюки легко вірять у найрізноманітніші чудеса: підлога в кімнаті стає полем битви, ванна — олімпійським басейном, а звичайний конструктор — справжнім космічним кораблем.

Крім того, діти ще не обтяжені передбачливістю та далекоглядністю, які іноді псують дорослим радість життя. Дорослий може лежати на пляжі, насолоджуючись хвилями, але водночас думати про те, як доведеться довго вимивати пісок із волосся. Діти ж можуть щасливо вимазатися в багнюці чи фарбі, не замислюючись, скільки зусиль знадобиться, щоб їх відмити. Вони безтурботно радіють і веселяться — принаймні доти, доки ми мовчимо й не руйнуємо їхнє задоволення похмурими розмовами про прання.

Навчіть дітей відрізняти добре від поганого

Усі ми помиляємося — це природно і нормально для людини. Проблема в тому, що нам часто складно визнавати власні помилки перед дітьми. Проте саме цього їх потрібно навчити: вміти помічати свої промахи й чесно їх визнавати. Важливо, щоб діти розуміли не лише те, що помилятися зазвичай нормально, а й уміли відрізняти правильний вибір від неправильного та за потреби діяти морально правильно.

Ми всі хочемо, щоб діти замислювалися над своїми вчинками. Як батькам, вам варто зробити все можливе, щоб у них не виникали думки на кшталт: «Якщо я вкраду цю шоколадку, ніхто не помітить» або «Я знаю, що мій друг у біді, але я зайнятий — нехай допоможе хтось інший». У вас є вісімнадцять років, щоб прищепити їм базові людські цінності. І коли діти почнуть самостійно осмислювати себе та свої вчинки, вони спиратимуться саме на той фундамент, який заклали їм ви.

Навчайте дітей думати

Мислення — це не лише вміння оперувати логікою та робити логічні висновки, хоча ця складова дуже важлива. Воно також включає здатність формулювати власні ідеї, висловлювати думки й самостійно ухвалювати рішення. Досвідчені шкільні вчителі можуть суттєво допомогти в розвитку цієї навички, однак головна відповідальність усе ж покладається на батьків. Тож якщо до вісімнадцяти років дитина не навчилася ефективно мислити, насамперед варто замислитися над власною роллю в цьому процесі.

Нехай діти ведуть вас за собою

Батькам легко сприймати себе як лідерів сім’ї (не враховуючи кумедних суперечок про те, хто головніший — мама чи тато). Ви старші, берете на себе відповідальність за родину, і діти зазвичай виконують ваші вказівки. У певному сенсі це справедливо: іноді дійсно потрібен підхід «роби, як сказано — без обговорень і негайно».

Однак у родині ви також керівник особливої команди з важливою метою — максимально розкрити потенціал кожного її учасника. І шляхи досягнення цієї мети різняться залежно від унікальних рис кожної дитини. Незалежно від того, одна у вас дитина чи кілька, мудрий лідер дослухається до своєї команди й підлаштовує завдання під індивідуальні потреби та можливості всіх її членів.

Це не означає відсутності контролю чи дисципліни й не передбачає браку поваги: кожен у команді має долучатися й нести свою частку відповідальності. Йдеться лише про підхід, який допомагає дітям досягати кращих результатів і повніше розкриватися, не намагаючись докорінно змінити їхню індивідуальність, природні сильні та слабкі сторони. Саме такий командний стиль упевнено можна застосовувати у власній родині.

Забудьте про корисний час

Часто в родинах діти народжуються з невеликою різницею у віці — два-три роки. І коли з’являється молодша дитина, мама змушена приділяти їй більшість свого часу. Водночас потрібно піклуватися і про старшу: читати їй, бігати за нею квартирою, годувати, купати, піднімати після падінь, саджати на велосипед, гратися тощо. І все це зазвичай відбувається паралельно з грудним вигодовуванням молодшої дитини. Іноді на допомогу приходять чоловік, родичі або няня.

За таких умов мама вже не може проводити зі старшою дитиною стільки часу, як раніше. Навіть якщо намагатися компенсувати це, приділяючи увагу, коли молодша спить, повноцінного спілкування це не замінює. Можна годину активно гратися, ліпити з пластиліну чи будувати з кубиків, але дитина все одно може відчувати певну напруженість і неприродність у взаємодії з мамою.

У такій ситуації краще відмовитися від «спеціально запланованих» занять і просто проводити час разом у звичайних повсякденних справах: купати дитину, годувати, вкладати спати. Саме під час таких буденних моментів контакт часто налагоджується легше. Дитина отримує повноцінне спілкування, почувається спокійніше й виглядає щасливішою. Іншими словами, варто менше зосереджуватися на «корисному» дозвіллі й більше — на живому спільному часі тут і тепер.

Цінуйте важливість проміжних результатів так, як і всієї задачі в цілому

Вас може щиро дратувати, що шестирічна донька досі невпевнено користується ножем і виделкою або що дванадцятирічний син не здатен самостійно зібрати шкільний рюкзак, нічого не забувши. Інколи хочеться зірватися й насварити дітей за безлад, який вони залишають після себе, за невміння передбачати наслідки чи спокійно спілкуватися з дорослими, не замикаючись у собі.

Та найважливіше пам’ятати — у вас є ще багато років, щоб підготувати їх до дорослого життя. Коли з’являється розчарування, варто зробити крок назад і оцінити, як далеко ви вже просунулися (зрештою, шестирічну доньку ви вже не годуєте з ложечки) і скільки ще попереду (наприклад, навчити її впевнено користуватися столовим ножем).

Важливо обрати правильний темп — і для себе, і для дитини. Не потрібно форсувати події й надмірно тиснути, вимагаючи повної самостійності у шість–сім років. Але й не варто випускати дитину у великий світ, не навчивши базових побутових навичок — користуватися пральною машиною чи поводитися за столом охайно й гідно. Тож найкраща стратегія — зосереджуватися на найближчих кроках, водночас тримаючи в полі зору кінцеву мету.

Вивчайте з дітьми значення та цінність грошей

Коли діти виростуть і залишать батьківський дім, ви навряд чи захочете, щоб вони потрапляли в борги, бездумно витрачали гроші або марнували їх там, де можна заощадити й відкласти на справді важливі речі. Вам важливо, щоб вони також уміли співчувати тим, хто має менше — чи то другові з нижчим доходом, чи дитині в іншій частині світу, яка потерпає від голоду. Саме тому вже сьогодні варто навчати дітей розуміти справжню цінність грошей і їхню роль у житті.

Зміцнюйте сімейні узи

Якщо в родині більше однієї дитини, ваше головне завдання — сприяти формуванню міцного, довічного зв’язку між ними. Якими б чудовими не були друзі, родина завжди залишається ціннішою. У складні моменти — розлучення, велика втрата чи горе — людина потребує підтримки саме від близьких. У щасливі моменти ми хочемо розділити радість із сім’єю, і заради рідних готові кинути все та вирушити навіть на інший кінець світу. Сім’я — безцінна.

Доведіть, що їсти корисні продукти можна з радістю

Якщо ви відчуваєте, що ще багато потрібно зробити для формування здорового способу життя дітей, розділіть це на кілька етапів. Встановіть конкретні терміни, наприклад: організувати більш здорове харчування дитини до травня або прищепити звичку проводити більше часу на свіжому повітрі до кінця літа. Не ставте перед собою нереалістичних завдань — дотримуйтеся чіткого плану і реалізовуйте його разом усією родиною.

Як виховати щасливих і здорових дітей?